Чому фізичні вправи роблять нас здоровішими? Загальновизнано, що фізична активність підвищує чутливість до інсуліну, покращує обмін речовин і, як наслідок, підвищує спортивні результати. Однак біологічні механізми, що лежать в основі цієї адаптації, досі до кінця не з'ясовані.
Нове дослідження, опубліковане в PNAS, припускає, що частина пояснення полягає в тому, як скелетні м'язи та жирова тканина взаємодіють між собою. Дослідження проводилося під керівництвом Йонаса Требака, доцента Центру фундаментальних досліджень метаболізму CBMR при Копенгагенському університеті, та Марсело А. Морі, доцента Університету Кампінаса.
Експерименти на мишах і людях показали, що короткочасні фізичні навантаження підвищують рівень ферменту DICER у жирових клітинах. DICER у жировій тканині сприяє адаптації м'язів до фізичних навантажень і покращує їхню функцію, стимулюючи жирові клітини до вивільнення жирних кислот у кров, де вони необхідні м'язам.
Вчені припускають, що DICER діє шляхом регулювання молекул мікроРНК, які гальмують використання жиру з глюкози в крові.Їхні дослідження показують, що миші, які не здатні виробляти DICER, не можуть краще адаптуватися до фізичних навантажень і навіть чинять опір ожирінню.
Однак переливання крові від мишей, які раніше займалися фізичними вправами, мишам, які не займалися фізичними вправами, підвищує рівень DICER в адипоцитах останніх. Це свідчить про те, що фізичні вправи спонукають м'язи вивільняти молекулу, яка змушує жирові клітини виробляти більше DICER.
Доцент Йонас Требак заявив:Концепція, що скелетні м'язи реагують на фізичні навантаження, посилаючи сигнали іншим тканинам, не є новою. Хоча конкретні сигнали, що походять від м'язів, залишаються незрозумілими, ми визначили сигнальний канал між м'язами і жиром, який є вирішальним для адаптивної реакції на фізичні навантаження. Він додав: «Очевидно, що наступним кроком є ідентифікація циркулюючого фактора зі скелетних м'язів і визначення мішеней конкретних мікроРНК».