Дослідники помістили 65 дітей, як хлопчиків, так і дівчаток, поодинці в тихі кімнати і наказали їм закрити очі, не підглядаючи за іграшками. Відеозаписи показали, що 80% дітей підглядали. На запитання, чи дивилися вони, чверть дворічних дітей стверджували, що ні. На відміну від них, трирічні діти виявилися набагато зрілішими: 90% з них наполягали, що не дивилися, абсолютно ні.На жаль, хоча багато дітей збрехали, мало хто зробив це переконливо. На запитання, які іграшки були в кімнаті, 76% цих маленьких брехунів випалили правду, відразу викривши свою нечесність.
Поява брехні у дітей свідчить про подальший розвиток їхніх когнітивних здібностей. Ця навичка вимагає від дітей свідомо приховувати правду в своїх думках, пам'ятаючи і даючи відповідь, яку очікують інші. Діти, які оволоділи цією навичкою, вже набули таких когнітивних здібностей, як гальмівний контроль і робоча пам'ять.
Брехати, щоб отримати бажаний результат, може бути властиво людській природі. Отримавши необхідні когнітивні функції, діти навчаються і застосовують цю навичку. Багато батьків розгублюються, коли виявляють, що їхня дитина навчилася брехати. Однак правильною реакцією є не сварити дитину і не допитуватися, хто навчив її брехати. Натомість слід навчити дітей правильним способам брехати, одночасно нагадуючи їм про необхідність прагнути до чесності.