В останні роки мінімально інвазивні косметичні процедури, що цінуються за низьку травматичність, швидкі результати та швидке відновлення, набули величезної популярності серед любителів краси, міцно закріпившись у якості основного напрямку в медичній естетиці.Однак мінімально інвазивні процедури не означають мінімальних ризиків. Медичні інциденти, пов'язані з такими процедурами, в останні роки трапляються часто і мають тенденцію до зростання. Це в основному пов'язано з діяльністю неліцензованих практиків, які працюють нелегально. Особи, які не мають медичної освіти, в тому числі ті, що мають судимість, можуть перетворитися на так званих «лікарів», які виконують ці процедури.
Згідно з китайським законодавством, будь-яка косметична процедура, що передбачає проникнення в шкіру, відноситься до медичної сфери. Таку роботу можуть виконувати лише особи, які мають дійсну кваліфікацію лікаря, а проводити ці процедури можуть лише лікарні, що мають сертифікат з медичної естетики.
Однак привабливість значних ринкових можливостей і, на перший погляд, низькі бар'єри для входу на ринок привабили безліч осіб, які не мають жодних знань або підготовки в галузі медичної естетики. Багато хто з них став «косметичним хірургом» після проходження лише кількаденних інтенсивних курсів.
Ці особи, які не мають навіть базових медичних знань, походять з різних сфер діяльності, включаючи татуювальників, помічників перукарів і, що особливо примітно, секс-працівників, які «перейшли» на навчання в умовах посилення боротьби з цією галуззю.
Один експерт розповів про випадок, коли колишня працівниця секс-індустрії, яка сама пройшла косметичні процедури, відвідала базовий курс навчання в медичному університеті, а потім відкрила власну студію мікрокосметичної хірургії, перетворившись на «лікаря» дрібних процедур. У WeChat Moments вона неправдиво стверджувала, що навчання було «поверненням до альма-матер», хоча ніколи не відвідувала університет і не вивчала медицину.
Кваліфікований пластичний хірург повинен пройти п'ять років спеціалізованого навчання, два роки клінічної підготовки та мати щонайменше три роки досвіду. Проте ці так звані «лікарі» наважуються проводити мікроестетичні процедури після лише кількох днів інтенсивних курсів — ризики очевидні.